Д-р Ерно Кешкень: “Наші держави і надалі співпрацюватимуть”

Д-р Ерно Кешкень, Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні. 

Пане посол, Ви багато років працюєте в Україні. Що Ви можете сказати про розвиток угорсько-українських відносин?

За минулі чотири роки Посольство Угорщини в Україні доклало максимальних зусиль задля розвитку угорсько-українських відносин в усіх сферах життя. Цьому сприяли численні зустрічі президентів, прем’єр-міністрів та міністрів. На 2017-й рік нам знову вдалося підняти двосторонній товарообіг майже до 4 мільярдів доларів США. Можу сказати, що до прийняття Закону України «Про освіту» наші зв’язки поступово розвивались.

Що ж змінилось у стосунках  між Угорщиною та Україною з минулого року?

Дуже шкода, що деякі представники українських мас-медіа створюють певну істерію стосовно позиції Угорщини, результатом якої є те, що українцям починає здаватись, що Угорщина, після Росії, є ворогом номер два для України. Всупереч цьому, правдою є те, що прийняття закону про освіту дійсно спричинило серйозні освітні, а через це й політичні проблеми. Однак, разом з цим, у інших сферах життя співпраця продовжується:  на території біля спільного кордону триває процес надання цільового угорського кредиту в сумі 50 мільйонів євро, відкриття нового пункту пропуску через кордон, реалізація об’єднання автобанів,  запуск потягу Інтерсіті Будапешт-Мукачево, ремонт мосту над Тисою у Загоні, інфраструктурний розвиток пунктів пропуску через кордон. В інтересах розвитку економічних зв’язків потужні угорські компанії мають такі українські представництва, як «OTP Банк», який входить до 10 найкращих українських банків,  «MOL Україна», «Ґедеон Ріхтер» або ТОВ КЕС (KÉSZ Kft.). Щиро радіємо нещодавньому відкриттю київського офісу угорської консалтингової компанії  «East-West Mentor». На жаль, війна, що триває на Сході України, величезна корупція, а також правова та економічна нестабільність створюють перепони у розвитку двосторонніх відносин.

Поряд з вищенаведеними програмами триває і масштабна гуманітарна програма допомоги з боку Угорщини населенню сусідньої України.

Пане Посол, які саме соціальні проекти Ви підтримуєте, в яких берете участь?

Наше посольство брало участь у соціальних програмах, започаткованих нашим Почесним Консульством у м. Івано-Франківську та області, як, наприклад, «Діти за мир в усьому світі» та «Книга Добра». Вже протягом років ми запрошуємо українських діток із зони АТО на тижневий відпочинок в Угорщину, до цього часу близько 3000 українських дітей відпочивали влітку на озері Веленце. Для дітей, які бачили і пережили війну, особливо важливо відірватись від руйнуючого оточення. Програма триває і цього літа групи у кількасот діток знову проводять частину своїх канікул в Угорщині. Разом з цим, Угорщина вже кілька років забезпечує можливість лікування та реабілітації для 20 важкопоранених українських військових щорічно.
Що потрібно для того, щоб дві держави – Угорщина і Україна – знову співпрацювали і дружили?

По-перше, не треба було приймати такий закон про освіту. Найбільшою проблемою України зараз є не питання мови, а війна і важкий стан економіки. Багато жителів України не знає, що був прийнятий такий закон про освіту, щодо якого не було проведено узгоджень з національними меншинами, і який є порушенням прав з огляду на національні меншини. Адже, якщо до того моменту вони мали можливість навчатись рідною мовою на усіх рівнях системи освіти, то згідно з новим законом вони можуть це робити тільки у початковій школі (1-4 класи). Я хотів би, щоб читачі розуміли: закарпатські угорці, які компактно проживають там вже 1000 років, до сих пір завжди мали можливість навчатись рідною мовою, як за часів Австро-Угорської монархії, так і у Чехословаччині між двома світовими війнами, або ж так само у Радянському Союзі. Наприклад, вже стала анекдотом історія того старого мешканця міста Мукачево, який протягом минулих ста років жив у Австро-Угорській монархії, Чехословаччині, Радянському Союзі, а потім в Україні – не залишаючи при цьому рідного міста.

Ми неодноразово говорили про те, що для уряду Угорщини прийнятним буде те рішення, яке є прийнятним для угорської національної меншини в Україні. Позитивним є те, що тривають консультації між представниками угорської нацменшини в Україні та Міністерства освіти і науки України. Найкращим рішенням, безумовно, було б те, згідно з яким залишилася б можливість обирати навчання рідною мовою. Українське керівництво часто звинувачує угорську сторону у ставленні ультиматумів, через те, що до зміни закону ми не підтримуємо євроінтеграційні прагнення України. Але ж, справжнім ультиматумом, який постає перед нами, є саме неможливість зміни українського закону. У теперішній ситуації кроком уперед було б уже і те, якби Україна виконала рекомендації Венеційської комісії, відповідно до яких перехідний період імплементації закону слід було б продовжити з 2020-го року до 2023-го року, і  вилучити приватні школи з-під дії закону. Однак, на жаль, Верховна Рада, всупереч очікуванням, до початку літньої перерви не проголосувала за це.

Який вихід Ви, як людина з великим дипломатичним досвідом, бачите з цієї ситуації?

Ми вважаємо, що права національних меншин водночас є частинами сукупності прав людини, і ці права зазвичай завжди поважали у Європі. Потрібно продовжувати діалог, два раунди якого пройшли між представниками нацменшини та Міністерством освіти і науки України 22 червня та 11 липня. Угорська нацменшина в Україні буде наполягати на тому, щоб Статтю 7 закону про освіту було змінено, оскільки це стосується загальних прав людини, і у цьому вони мають підтримку угорського уряду.

Які Ваші плани стосовно покращення двосторонніх відносин між Угорщиною та Україною?

Ми і надалі продовжуватимемо докладати зусиль в інтересах розвитку двосторонніх відносин. І сприяє цьому культура, що об’єднує людей і може допомогти навіть у складні політичні моменти. Наше посольство і дотепер проводило надзвичайно активну діяльність у цій сфері, протягом минулих років ми організували величезну кількість культурних подій, виставок, концертів, провели тижні угорського кіно та тиждень угорської гастрономії. За активної участі Посольства Угорщини в Україні наближається до завершення видання двомовної книги про угорсько-українські відносини, обсягом близько 400 сторінок. Словом, у майбутньому ми теж не будемо нудьгувати.