Тетяна Гелб: Я роблю тільки те, що люблю і дуже люблю те, що роблю

Тетяна Гелб, кондитор 

Пані Тетяно, розкажіть, будь ласка, коли і як Ви почали займатися кондитерською справою?

Я не кондитер, я фантазер, зі мною складно і просто одночасно. Я можу вночі зробити шедевр, а можу три дні думати над дизайном одного пряника.

Що стало поштовхом до розвитку свого бізнесу в Угорщині?

Я багато працювала в Україні і звикла завжди бути в тонусі. В Угорщині перший час мені все було цікаво – курси мови, пізнання нової культури, краса Будапешта, на яку можна дивитися годинами. Але якщо у людини немає, як мінімум, свого хобі, вона може занудьгувати.

Я готую страви будь-якої кухні світу, якщо не знаю їх – вчуся, пробую, для мене назвати 10 інгредієнтів в соусі, тільки спробувавши його – не проблема. Люблю і відчуваю спеції.

Звідки Ви черпаєте натхнення для створення таких кондитерських шедеврів?

В основному це подорожі, дуже люблю відчувати світ на смак, відчувати запах країни, в першу чергу, в будь-якій країні, я шукаю ринок!

А ще діти, вони підкидають ідеї і просять майстер класи, ось тут то я розвертаюся: ми недотримуємось правил, ми робимо те, що хочемо, і кожен з них несе додому кошик зі своєю фантазією, а не з нав’язаною ідеєю.

Не люблю повторів і монотонності, саме тому всі мої торти і пряники абсолютно індивідуальні і не схожі один на одного. У мене немає свого стилю, я відкрита абсолютно до всього нового. Сьогодні мені подобається витонченість, завтра я з задоволенням зроблю десерт в агресивному чорному кольорі.

В цьому році придумала шоу з тортами, які збираю прямо при гостях. Не всі відразу вірять, що торт, який народжується на очах у публіки, може бути їстівним. Це нереальний адреналін і емоції. Завжди  щось може піти не так. Нічого подібного я не бачила до цього, просто хотіла зробити незабутній подарунок друзям.

Ви є прикладом жінки-українки, яка досягла успіху за межами своєї країни. Чи виникали труднощі і як Ви з ними справлялись?

Складнощі є завжди, перше – мова! Вивчайте мову жестів, будьте відкриті, посміхайтеся, намагайтеся за допомогою Зумбо розповісти в магазині, що Вам потрібен желатин – перевірено, працює! А якщо серйозно, освіта Вам у допомогу! Вчитися ніколи не пізно, мовні, фінансові, курси грамотності – допоможе все, не переставайте вчитися! У будь-якому віці, в будь-якій країні, на будь-якій мові.

Що Ви можете порекомендувати жінкам, які з певних причин покинули Україну і хочуть мати свою власну справу за кордоном?

 Не хотіти … не хотіти скиснути від неробства, не хотіти нудьгувати, не хотіти чекати, коли тобі запропонують новий проект.

Боятися … боятися непотрібного вільного часу, боятися бути незатребуваною, боятися осінньої хандри. У мене її не буває.

Бажати! Бажати творчості і натхнення, бажати зробити казку як мінімум своїм близьким, друзям, рідним. А розвивати це не так складно!

Телебачення

Так вийшло, що я не боюся камери, а вона любить мене. Принаймні, я пишаюся усіма своїми передачами в Росії, Угорщині та Україні. У цьому році на телеканалі «Дача» є цикл моїх передач, де рецепти дуже прості, продукти доступні, а настрій хороший!

Я люблю країну, в якій живу, тому із задоволенням представляю її на фестивалях і в телепередачах. Я люблю Україну, в якій народилася, тому з не меншим задоволенням знайомлю угорців з нашою кухнею!

Книга

До нового року в Києві побачить світ моя перша книга «Палітра рецептів». Навіть не припускала її видавати, писала для дітей і родичів! Хотіла зробити їм Новорічний подарунок. Не вийшло … вийшов пристойний тираж російською та угорською мовами, зараз є пропозиція перекласти її на українську – сподіваюся вистачить часу і сил. Починаю готуватися до наступної. Як кажуть у нас в Україні – очі бояться, а руки роблять.