Наталія Бойко: Шлях до енергетичної незалежності є складним і тривалим

Наталія Бойко – заступник  Міністра енергетики та вугільної промисловості України з питань європейської інтеграції. 

Пані Наталіє, нині Ви є заступником міністра. Ким працювали раніше і чому обрали енергетичний напрямок у своїй теперішній діяльності?

Я почала цікавитися енергетикою ще на 4 курсі університету ім. І. Франка у Львові, де я була студенткою юридичного факультету. Отримавши невелику стипендію на дослідницьку програму в Австрії, я поїхала в університет Зальцбурга, під час програми вдалося попрацювати з професором, що був залучений до формування правової позиції Австрійської Республіки стосовно можливостей розвитку атомної генерації. Саме тоді я вперше в житті відкрила для себе те, що є такий напрямок, як енергетичне право. Зацікавившись, для своєї магістерської роботи в Україні я обрала тему, яка була пов’язана з міжнародним енергетичним правом. Згодом, я отримала стипендію і поїхала навчатися в Берлін, також з фокусом на європейське і енергетичне право. Фактично, з того часу я почала працювати у сфері енергетичного права. Спочатку я працювала в Німеччині консультантом у сфері нафти і газу, зосереджуючись на питаннях впливу на навколишнє середовище, а також government relations. Пізніше я отримала контракт консультанта для компанії Shell у проектах з видобування вуглеводнів у межах ділянки Юзівська в Україні і на 5 місяців по контракту вперше переїхала з Німеччини в Україну. Це відбулося в один з перших днів Революції Гідності. Після закінчення контракту я вирішила, що хочу переїхати в Україну і почати працювати тут, щоб розвивати свою Державу та з користю застосовувати отриманий закордонний досвід. Постало питання щодо працевлаштування. І після низки спроб я вирішила написати у Facebook Дмитру Шимківу (колишній СЕО Майкрософт Україна, а на той момент – Заступник глави АПУ). Коли я написала, що жила і працювала в Німеччині й хочу повернутись в Україну, він, не знаючи мене особисто – на основі CV, запросив на співбесіду. Такя потрапила в Адміністрацію Президента України завдяки Facebook і практично випадковості. Після цього мені довірили сектор енергетики в проектному офісі Національної Ради реформ при Президентові України, а пізніше я одночасно з цим виконувала ще й роботу менеджера підтримки всієї Національної Ради реформ. У своїй роботі я приділяла значну увагу питанням розробки нової енергетичної стратегії. У 2017 році Міністр енргетики та вугільної промисловості України Ігор Степанович Насалик запропонував мені стати його заступником з питань євроінтеграції. На той момент однією з пріоритетних задач Уряду була фіналізація проекту Енергетичної стратегії України до 2035 року, яка мала стати першою енергетичну стратегію, яка є євроінтеграційною і відображає той новий шлях, яким рухається Україна. 18 серпня 2017 року документ було схвалено Урядом України. Це моє найбільше дітище, найулюбленіше і найважливіше на цій посаді. Це документ, в якому чітко визначені цілі та орієнтири енергетичного сектору України,відповідно до яких він розвивається.

Ви — досить молода, красива і приваблива жінка. Наскільки в енергетичній галузі, де всі люди дорослі, досвідчені, Вас сприймають як керівника та виконують Ваші доручення? Вам, як жінці, легко працювати чи навпаки? Є якісь плюси і мінуси у Вашій молодості, красі і шармі?

Дякую дуже. Ви знаєте, Ви кажете – молода, а мене не покидає думка, що цього року вже 30 років і це вже певний рубіж. Замислюєшся над глибокими філософськими речима… Воно все відносно (сміється). З іншого боку, дуже важливо у моїй роботі намагатися залишатися у сфері професійних відносин з колегами. Дуже багато для побудови спілкування з колегами дав процес роботи над енергетичною стратегією, коли ми сиділи з представниками енергетичного сектору по кілька годин, обговорювали документ, я особисто проходила з ними кожен абзац, кожне речення, усі коментувала, дискутували, спілкувалися – це був дійсно живий діалог, професійний і глибокий. Цей процес кристалізував наше співіснування (сміється), згуртував нас і дав можливість вибудувати чіткі механізми злагодженої роботи, відчувати підтримку і віддачу. З командою мені працювати достатньо легко – у мене молода команда й всі приблизно мого віку. В країні тримає реформа, у нашому Міністерстві також, відповідно – запроваджені генеральні директорати. В Директораті стратегічного планування та євроінтеграції, з яким я працюю щодня, дуже багато молоді та людей, які прийшли з недержавного сектора. В них ще немає сформованих бюрократичних стереотипів й, за рахунок цього, вони здається, більш відкриті. Мій вік дає мені можливість також більш неформально спілкуватись із підлеглими. Я дуже люблю і ціную нашу команду. Якщо у когось є проблеми, щось турбує, або хочуть поспілкуватись, чи порадитися — завжди можуть прийти до мене, без перепон та «попереднього запису».

А є такі стереотипи в міністерстві зараз?

В міністерстві – ні, але на державній службі, звичайно, бувають. Напевно, це також стало одною з передумов початку великої реформи державної соужби. Я прийшла з приватного сектору, де твоя максимальна задача – ефективність. Мені здається, що важливе спільне бачення у Міністерсиві – це не вибудовування якоїсь жорсткої ієрархії на принципах залякування, а в першу чергу – можливість для діалогу. Вважаю, що коли люди висловлюють свої думки, проговорюють вголос свої застереження та пропозиції, є змога сформувати більш комплексну і різнобічно-обґрунтовану позицію. Важливо, вибудувати відносини, де думка кожної особистості у команді – важлива, саме тому – кожен має бути почутим. Сьогодні багато говорять про енергетичну незалежність і, навпаки, залежність. Якою вона є насправді і якими є реалії до здобуття цієї енергетичної незалежності? Які поетапні кроки повинні бути, щоб Україна дійсно стала енергетично незалежною в правовому полі держави, щоб це дійсно було для покращення життя людей і зміни тарифів на не такі дорогі, які зараз є на енергоносії? Це величезне досягнення, що Україна стала на важливий шлях зміцнення енергетичної незалежності. Нашу Державу довгий час схиляли до історії з «молодшим братом» і ми заплатили дуже дорогу ціну: війна, анексія Криму, життя наших воїнів. В першу чергу – енергетична незалежність для нас — це енергетична незалежність від Росії. Так, головними цілями прийнятої Енергетичної стратегії є: досягнення енергетичної незалежності; розвиток свідомого та енергоефективного суспільства; перехід на ринкові відносини в ПЕК; покращення інвестиційної привабливості галузі; інтеграція газових і електроенергетичних мереж в енергетичний простір ЄС; перехід на сучасну систему управління галуззю. Зокрема, коли мова про диверсифікацію ресурсів – основних стратегічно важливих видів енергоносіїв і їх шляхів постачання, а саме: природного газу, ядерного палива та вугілля окремих груп. Подолання залежності від постачання цих енергоносіїв передбачено в Енергетичній стратегії до 2035. Наприклад, зараз Україна обходиться без прямого імпорту газу з Росії. Ще 10 років тома, є це здавалося б неможливим: «Як це не купувати газ в Росії?!». Сьогодні нам ніхто не диктує, яку кількість маємо спожити. Минулого року ми купили в Європи в реверсному режимі (у 2018 р.) за потребою — це 10,6 млрд м3 в рік. А давайте згадаємо, тоді ж — 10 років тому, нам нав’язували «Бери або плати», чим зобов’язали Україну з 2010 р. купувати 52 і більше млрд м3. російського газу, а при закупівлі меншого обсягу — все одно щорічно оплачувати не менше 41,6 млрд м3. Так Україні свідомо нав’язувався ресурс і об’єм, який був не потрібен, для того, щоб викачувати кошти, та для того, щоб «підсаджувати» Україну на збільшення енергоспоживання і т. д. Газ – не єдини приклад, атомна генерація – навіть у такому технічно над-складному секторі, вдалося досягнути значного прогресу в диверсифікації ядерного палива. Здійснено 6 поставок свіжого ядерного палива компанії «Westinghouse» США на енергоблоки атомних станцій, що дозволило зменшити залежність від російського палива. Ми не купуємо в Росії електроенергію, більше того, чітко обрали шлях від’єднання енергетичної системи України від російської системи та подальше об’єднання з континентальною системою Європи в рамках співпраці з ENTSO-E. Так, це займе у нас 6 років. Технічно потрібно буде прийняти надзвичайно складні рішення, але це той шлях незалежності, яким ми рухаємося. В Україні триває дві важливі комплексні реформи: ринку газу та ринку електроенергії. Кінцева мета – можливість для споживачів отримати значно якісніші послуги, а також обирати собі постачальника з прозорим й зрозумілим тарифом. Зокрема, цей рік має стати знаковим для реформи ринку електричної енергії та запуску нової моделі ринку. Із 1 січня поточного року ми уже запустили роздрібний ринок електричної енергії та активно здійснюємо заходи для вчасного запуску нової моделі оптового ринку вже цього року та повної лібералізації ринку електричної енергії для всіх споживачів у найближчий час. Не менш важливим елементом реформи енергетичного сектору України є проведення анбандлінгу як на ринку електричної енергії, так і природного газу. Тривалий час та у співпраці з багатьма стейкхолдерами розроблялася модель відокремлення системних операторів на цих ринках і може сказати, що станом на сьогодні маємо чітке бачення того, як цей процес повинен бути доведений до логічного завершення. Таким чином, ми маємо цілком вмотивоване очікування того, що станом на 2020 рік мережеві енергетичні ринки України як з точки зору своєї організації, так і регулювання, будуть цілком відповідати моделі прийнятій в ЄС, що було передбачено Енергетичною стратегією України до 2035 року саме на цьому етапі. Досягнення цього важливого пункту Стратегії створить принципові нові умови для залучення інвестицій в енергетичний сектор України, що також матиме позитивний вплив на загальне економічне зростання нашої держави.

Скажіть, будь ласка, як бути жінкою-керівником сьогодні? Яким брендам в одязі Ви надаєте перевагу в плані дрес-коду?

Ви знаєте, мені комфортно в костюмах і я їх люблю. Діловий костюм — це основа мого гардеробу. Як правило, це чорний, темно-синій, глибокий зелений кольори. Люблю міксувати піджаки і додавати трохи індивідуальності. Насправді, у мене достатньо велика частка одягу демократичних марок. Окремі цікаві для мене бренди, такі, як COS – замовляю в інтернеті. Також відкрила для себе українських дизайнерів. Мені здається, що за останні 5 років вони зробили дуже суттєвий прорив! Для мене наші дизайнери від космічного одягу для показів та глянцю, перейшли до рішень, які цікаво вводити у свій гардероб. Дякую українським дизайнерам! З останнього – Lake, Navro. Дуже круті! Спокійно ставлюся до сумок, чи взуття! Єдина моя пасія — це брошки. У мене достатньо гарна підбірка різних брошок, символічна колекція: від антикварних, до сучасних, різних текстур та матеріалів. Надихаюиь мене, а так – практично не ношу ніякі інші прикраси, окрім брошок. Вони завжди доповнюють мої костюми, тому це мій такий окремий елемент, який я продумую вранці – все решта доведено до автоматизму.

Які Ваші власні прогнози щодо цьогорічних президентських та парламентських виборів?

У мене абсолютно чітка позиція стосовно виборів Президента. Я дуже сподіваюся, що українці приймуть єдиний правильний вибір. Перед нашою державою стоїть чимало важливих домашніх завдань, зокрема й щодо реформування енергетичного сектору. Закріплення курсу на євроінтеграцію і курсу на євроатлантичну інтеграцію в Конституції України – це надважливе рішення, яке ініціював Президент Петро Порошенко, підтримка Парламенту дала змогу прийняти ці зміни і створити додаткові гарантії «незворотності» для обраного шляху. На мою думку – це єдиний вірний для України курс! Стосовно парламентських виборів, очевидно, будуть певні зміни. Баланс сил коаліції частково зміниться, потрібно врахувати, що вже зараз є молоді сили, які будуть працювати над тим, щоб потрапити. Парламент повинен відображати справжні прагнення і потреби українців, народні обранці – в першу чергу повинні відстоювати інтереси громадян, що проголосують. Свідомий вибір з чіткими усвідомленими наслідками. Мені б дуже хотілося побачити грамотні політичні програми, чіткі і покрокові, які будуть відображати ідеологію і базуватимуться на реальних економічних розрахунках, а не на популістичний гаслах. Де саме бачите себе в найближчих півроку? На найближчі півроку, якщо Уряд не прийме іншого рішення – бачу себе на своїй позиції, мені подобається моя робота, не зважаючи на виклики та відповідалтність, вона стимулює мене постійно розвиватися та рухатися вперед. Хотілося б мати можливість довести до логічного завершення, або, принаймні, до логічного етапу ті важливі ініціативи і реформи над якими працює команда.