Лариса Дахно: «Реформа дозволить поліпшити медичну допомогу українцям»

Лариса Дахно – лікар-стоматолог, засновник Стоматологічної клініки лікаря Дахно. 

Пані Ларисо, у Вас  непростий життєвих шлях і великий професійний досвід.  Поділіться  секретом успіху в стоматологічній галузі. Як вдається бути успішним лікарем?
Впевнена, простих шляхів  не буває. Коли ми просимо людину розповісти про її життєвий шлях, сподіваємось почути якусь історію. А кожна історія, відомо,  має свого героя.  Він  припускається  помилок,  прагне досягнень, проходить  процес становлення. Проте чи помітили ви, що  ми ніколи не говоримо про час?  Найцінніше, що є у людини, це час –  єдиний важливий ресурс.  Все можна в житті отримати і втратити – гроші, друзів, сім’ї. Але час – єдине, що  ніколи не повертається назад. В той момент, коли я це зрозуміла, прийшло певне полегшення. Тому, по-перше, я почала його ретельно планувати, по –друге, раціонально розподіляти, щоб короткий  часовий проміжок  давав якнайбільшу ефективність і для сім’ї, і для компанії і моїх пацієнтів, і для особистого зросту.
Для того, щоб бути успішним, треба працювати над собою. Це складно, бо медицина-  напрям, який швидко змінюється. Якщо я, як лікар,  не займаюся власним навчанням, саморозвитком, то через два роки я вже не  буду ні цікавою, ні корисною. Інтенсивний розвиток зумовлює не лише  купівлю  нового обладнання, а і вивчення нових  технологій (повторю – кожні два роки!).  Насправді не треба багато розуму, щоб придбати обладнання, багато знань треба, щоб ним оволодіти, щоб навчитися з ним працювати, ще і віддати це пацієнту у кінцевому результаті – здорової посмішки. Цей процес найбільш затратний і по часу,  і грошах. Варто щоденно  крокувати вперед  для того, щоб бути постійно в тренді.

Скільки зараз коштує голлівудська посмішка?
Все залежить від  ситуації. Якщо людина із доглянутими власними зубами хоче, так звану, голлівудську посмішку –  це одна вартість. Але, за умови відсутності власних зубів, або ж, наприклад, людина має хворі, зруйновані зуби –  це вже зовсім інша історія. Рівень стану здоров’я ваших зубів вказує на час роботи із ними, а також на ціну. Зі здоровими зубами працювати швидше. Два тижні  часу, приблизно 500 доларів за один зуб – і голлівудська посмішка ваша.  Недоглянуті та хворі зуби вимагають довшого і, відповідно, більш  вартісного лікування. У такому випадку треба працювати іноді до двох років.  Ціна – вдвічі дорожча, якщо казати заокруглено. Мати сьогодні ідеальну посмішку- задоволення зовсім не із дешевих. Це пов’язано із дорогими технологіями. «Жертвами»  новітніх технологій завжди є найбагатші люди. І кожному, зрозуміло, що поки  ці технології будуть « новоспеченим» продуктом , ціни на них сягатимуть Космосу. Але своїм пацієнтам ми завжди пропонуємо два плани лікування: ідеальний – коштовний та другий – альтернативний (функціональний) – прийнятний  за ціною.

Лікар від Бога – міф чи реальність?

На рахунок цього є чудова книга – « Генії та аутсайдери». Вона стверджує, що геніальних людей не існує, так само і не існує лікарів від Бога. Є лише щоденна клопітка праця. Автор книги каже, що якщо ви займаєтесь однією справою протягом 10 тисяч годин,  ви маєте шанс ввійти в історію генієм. Те, що ми називаємо талантом, є результатом складного поєднання здібностей, сприятливих можливостей і випадково отриманої переваги. Автор згадує Моцарта, який  у 6 років написав свій перший музичний твір, а в 21 рік великий концерт №9, таким чином Моцарт створював музику вже 10 років. Якщо ж ми виховуємося в родині лікаря, в якій з дитинства говорять про біологію, медичні технології, лікарські  помилки  та досягнення, то дитина волею-неволею вбирає це у себе.  Скоріше за все, такий лікар при сприятливих розумових здібностях буде більш талановитим, бо він лікар із дитинства.

Ви багато часу приділяєте своєму професійному розвитку і навчаєте інших лікарів. З чим це пов’язано?  Які мастер-класи та семінари сьогодні  важливі всім лікарям-стоматологам?

Я багато вчилася і в США, і  в Європі, але маю зазначити, що сьогодні рівень українських післядипломних освітніх програм не поступається світовим. Водночас, в Україні таке навчання значно дешевше. Якщо тиждень навчання у США коштує в середньому 2,5 тис. доларів, то в Україні – вполовину дешевше.
Це банальні речі, « кошик споживача» в Україні –дешевший.  Так історично склалось, що руки та розумні голови в Україні менш коштовні, ніж в іншому розвинутому світі.  Велика кількість якісних програм безперервної стоматологічної освіти в Україні та попит лікарів на них пов’язані з досить сумною причиною –  низьким рівнем базової університетської лікарської освіти, яка існує на уламках радянської освітньої системи з застарілою матеріальною базою на тлі великої кількості студентів.

Зараз ми стоїмо на порозі зміни Стандартів додипломної освіти і для мене велика честь і відповідальність бути причетною до створення сучасних Стандартів стоматологічної освіти. Наразі ми ставимо питання перед Міністерством освіти про необхідність скоротити кількість студентів, підняти рівень мінімальних знань дітей, які вступають у медичні університети. На жаль, реалії сьогодення такі, що медуніверситети України вимагають найнижчий бал знань серед усіх вишів  – це катастрофа. Навіть в університети культури студенти вступають із вищим шкільним рівнем знань. Ми домоглися  того , щоб Кабмін підвищив прохідний  бал у виші медичного спрямування  до 150. Проте Комітет із охорони здоров’я заблокував це рішення-   ніби воно зменшує шанси на навчання студентів. Висновок такий: програми післядипломного навчання лікарів наздоганяють прогалини в додипломній освіті, а досвідченим лікарям дають новітні знання і практичні навички застосування сучасних науково-доказових технологій.

Наша  медицина отримує велику допомогу від української діаспори за рахунок сучасного  професійного  обладнання. Проте  чи є в Україні достатня кількість   фахових лікарів, які зможуть використовувати це обладнання з метою якісного обстеження чи лікування пацієнтів?

Я думаю, що стоматологія – остання галузь, яка отримує допомогу.  Це найбільш багатий напрям медицини, так як левова його  частка – приватна.  Я знаю, що допомогу отримують стаціонари щелепно-лицевої хірургії, проте тут теж є багато питань. Зовсім недавно дитяча спеціалізована лікарня отримала фінансову допомогу конкретно на відділення щелепно-лицевої хірургії . Проте цю допомогу «списали» на попередні борги лікарні, відділення залишилося без нічого. Лікарі в Україні дуже розумні і прагнуть надавати медичну допомогу за найвищими світовими стандартами, проте наскільки допомога доходить до кінцевого споживача – велике питання.  Це правда, з якою треба працювати.

Я впевнена, що допомога має бути виключно «адресна», і бажано не у вигляді грошей, а у вигляді необхідного обладнання.  Стосовно ж стоматологів, то я не знаю жодного випадку, щоб хтось із нас отримував допомогу.  Ми доволі самодостатні. Що стосується загальної медицини, то я знаю, що  лікарі із великим ентузіазмом витрачають свої кошти на навчання для роботи з обладнанням, яке отримують в якості допомоги. Це дуже надихає.

Чому сьогодні безкоштовна медицина – скоріше міф, ніж реальність? Яка взагалі Ваша думка про медичну реформу?

Я вважаю, що в тому вигляді, у якому існувала медицина до сьогоднішнього дня, далі існувати вже не могла. Знову ж таки, це нащадок радянської системи, яка була побудована зовсім іншими економічними інструментами.  Сьогодні існує ринок медичних послуг, однак держава не поспішає розставатися з деякими монополіями.  Я маю обережну надію на те, що початок реформ в довгій перспективі призведе до виважених результатів поліпшення медичної допомоги українцям.

Що стосується безкоштовної медицини, то її нема ніде, навіть там, де вона «умовно безкоштовна».  За неї все одно хтось заплатив, це або люди, які сплачують податки державі, а держава їх розподіляє і не завжди оптимально, або ж це благодійні фонди, або страхова медицина.  В Україні на одного платника  податків є щонайменше 5 їх споживачів – починаючи від дітей та людей пенсійного віку, чиновників, лікарів державних установ, вчителів, малозабезпечених, соціально незахищених,  багатодітних сімей. Єдиний  шанс, який дозволить забезпечити якісну медицину – це збалансування норм податків для тих, хто працює і створює гривню доданої вартості.
Щодо реформи, то я вважаю, що вона для України  вкрай необхідна і безумовно це – плюс. Найгірше це продовжувати місити болото, в якому всі потопають.

Ви підтримуєте багато соціальних проектів і особисто берете в них участь. Чому?  До того ж, цікаво послухати, як плануєте розвиватись надалі у 2018 році.

Медицина в Україні поки що у перехідному стані. Особисто мені  легко займатися соціальними проектами, тому що моя робота пов’язана безпосередньо зі здоров’ям людей. Ми багато працюємо з воїнами АТО – повертаємо їм можливість жувати і посміхатися, співпрацюємо з нейрохірургами в частині планування хірургії пораненим.

В 2017 році клініці виповнилося 20 років і ми розпочали великий благодійний проект Face to Face. Cоціальна мета Проекту надати можливість діагностики та висококваліфікованого лікування за рахунок Стоматологічної клініки доктора Дахно для 20 дітей з зубо-щелеповими дефектами і деформаціями, що спрямоване на поліпшення якості життя таких дітей і подолання соціального неприйняття.  Для мене було важливим відібрати дітей із повних сімей, про яких піклуються батьки, незважаючи на їх іноді «асоціальні» хвороби. Особливою гордістю для нас є дітки з ДЦП, з аутизмом –  ми даємо їм шанс отримати соціалізацію, посмішку, гарний настрій, відсутність комплексів. Це забезпечує  абсолютно нове життя в соціумі.

Також я опікуюся молодими лікарями-інтернами, які лише закінчили ВНЗ. Я виділяю розумним, талановитим молодим лікарям  гранти на подальше навчання.  Для того, щоб потрапити – треба  постукатись.  Хто стукає, тому відкривають. Треба заявити про себе і мати велике бажання, велику мету і велику мрію. Ці всі поняття мають торкатися медицини.
Як би це банально не звучало, але гарним лікарем може бути лише людина з великим серцем, яка здатна відчувати біль пацієнта і вміти піклуватися про людей.  Насправді це дуже важко – вміти співпереживати, але ставити бар’єр, щоб не згоріти. Це непростий етап, особливо для молодого лікаря.

Які, на Вашу думку, європейські країни вважаються еталоном сучасної медицини і чому?

Саме сьогодні прочитала новину про Ізраїль, де стало все, на диво,  погано.
При тому, що 30% всіх Нобелівських премій в галузі медицини отримали саме вчені Ізраїлю. Це пов’язано зі зміненим  механізмом фінансування і монополізацією трьома компаніями всього медичного бізнесу.
Для мене стандартом є американська модель. Це єдина країна, де нема обов’язкового медичного страхування, воно лише добровільне. Найкращий регулятор – це конкуренція та бажання людей піклуватися про своє здоров’я. Ми прагнемо бути кращими, в умовах, коли маємо із ким себе порівнювати.

Державне управління завжди менш ефективне, менш чесне. Бо на вершині цієї моделі знаходяться клерки, які працюють за заробітну плату і лише одиниці розуміють своє справжнє призначення і готові заради нього самовіддано працювати. Інша справа, коли є конкурентоспроможний власник, зацікавлений у найкращій якості і найкращому сервісі. Ця людина переживає за оновлення, успіх, допомогу, інновації, переживає, бо там вкладена його душа, його гроші, його життя.  Бізнес – це  дитина, не інакше. Америка в цьому сенсі є для мене взірцем, там дуже розмірковано побудована модель регуляцій в стоматології.  Держава не керує цим напрямком медицини, ним керує самоврядний орган – Американська Асоціація Стоматологів. Це  вільна професія, і лише стоматолог може визнати іншу людину стоматологом. Тобто жоден чиновник, який зовсім не розуміється у цій справі, не може оцінити професійність лікаря.
Сьогодні у Верховній Раді України лежить, як мінімум, три законопроекти, що присвячені медичному самоврядуванню. Щоправда, жоден із них ще не розглянутий навіть у першому слуханні, і одна з причин – дуже страшно випустити медицину із поля зору влади. Проте ми вже рухаємося в цей бік, що мене дуже надихає.

Що можете порадити жінці, яка вирішила пов’язати своє життя із стоматологією  і прагне досягти в цьому успіху?

Добре, що сьогодні нема гендерної дискримінації. І, в цілому, не важливо, ким ви є, чоловіком чи жінкою. У жінки є суттєве часове обмеження- народження дитини. Коли жінка, коли йде шляхом науки чи бізнесу, вона щоразу думає про дитину. Народження дитини майже на два роки витісняє її від активного робочого чи наукового життя.  І тоді  час повертає нас назад. Тому для жінки завжди існує серйозна дилема: сім’я чи кар’єра. Але сьогодення таке, що виважений підхід до питання народження дитини (я маю на увазі заздалегідь знайти собі помічників і мати розуміння дистанційних можливостей роботи і контролю) дозволить бути і щасливою мамою, і успішним лікарем, і бізнес-жінкою.