Борис Філатов: «Дніпро налагоджує співпрацю із світом»

Борис Філатов, мер міста Дніпро.

Пане Борисе, сьогодні Ви міський голова Дніпра, а донедавна були депутатом Верховної Ради України. Чому змінили статус, і що було головною причиною?

Я не переслідував особистих інтересів чи амбіцій. Повірте, у тому, минулому, житті я мав усе, що хотів. Та настає момент, коли ти розумієш, що вже не можеш собі дозволити залишатися осторонь подій. Так було і з депутатством, і з рішенням йти на вибори мера Дніпра. Два роки тому з Верховної Ради я йшов із легким серцем, бо на мене чекало ціле місто.

Розкажіть, яким був Ваш перший робочий тиждень на посаді міського голови Дніпра, і з чим було найскладніше справлятися на першому етапі?

Непростий був тиждень. І я кажу не про себе особисто, а про місто загалом. Бо знадобилося майже два роки, щоб депутати, що називають себе опозицією, нарешті збагнули, що їхні злостиві ігри шкодять, у першу чергу їхнім виборцям – простим людям, які мешкають у Дніпрі. У 2016-му ми довго не могли прийняти бюджет, не могли проводити тендери, не могли розпочати заплановані ремонти. Гірше вони робили не Філатову, а самі собі.  Нині ж ситуація повністю стабілізувалася.

В Україні панує думка, що Ви найбагатший міський голова, який знаходить спільну мову з усіма політичними силами. Чи відповідає це дійсності?

Перший свій мільйон доларів я задекларував ще у 2006 році. Загалом усі мої статки з’явилися задовго до роботи на держслужбі. Як посадовець я щороку подаю електронну декларацію. Приховувати нічого.

І, звичайно, як мер я завжди прагну знайти спільну мову з усіма. Це заради Дніпра, жодної особистої вигоди. Ми тісно спілкуємося з мерами інших міст – обговорюємо досвід, допомагаємо, навіть хизуємося здобутками. Це і є децентралізація.

Нещодавно Ви прийняли бюджет у рекордний термін. Як Вам вдалося це зробити, і що особливого запланували реалізувати у наступному році для міста?

Так, дійсно, бюджет на 2018 рік нам вдалося ухвалити за рекордні 40 хвилин. І це стало вагомим доказом того, що у мерії настала стабільна робота. У попередні роки міські кошториси ухвалювали з озброєними спецпризначенцями на поверхах, вибухотехніками з собаками, «тітушками» перед будівлею мерії. Усе це в минулому.

Я вже казав, що 2018-й – це рік відродження електротранспорту та ліфтового господарства. Ми продовжуємо купувати нові тролейбуси. Є кредитна угода з ЄБРР на придбання 50 нових машин. Крім того, мерія виділить близько 200 млн грн на ремонт і оновлення ліфтів. У деяких районах ситуація просто кричуща. Та цьогоріч не залишиться жодного зупиненого підйомника. Це те, що стосується людей безпосередньо. Зараз тривають перемовини з виробниками ліфтів. Серед пріоритетів також комплексні ремонти шкіл-тисячників.

Зосередимося і на придбанні кухонного обладнання для дитсадочків і налагодженні харчування у навчальних закладах.

Місто цьогоріч масово закупить сміттєвози турецького виробництва на базі американських автомобілів FORD. Це допоможе вирішити проблему щодо монополії однієї з приватних компаній у цьому секторі.

А ще з цього року робітники комунальних підприємств отримуватимуть підвищену зарплату. У середньому на 26% більше, тобто буде і 10, і 11 тис. грн. щомісяця. Це було моїм принциповим рішенням, адже люди повинні заробляти.

Загалом ми продовжуватимемо наші масштабні проекти – будівництво метрополітену, реконструкцію фасадів історичних будівель на головному проспекті Дніпра. Також закінчимо ремонт Центрального мосту і розпочнемо реконструкцію Привокзальної площі – головних воріт міста.

Ваша сторінка у «Фейсбуці» дуже активна, цікава і має багато підписувачів. Хто її веде, і які потрібно мати навички, щоб писати такі філософські та сильні за змістом пости, аби отримувати тисячну кількість лайків та коментарів?

Особисту сторінку веду самостійно. Звичайно, мені передають інформаційні матеріали, а знімки робить фотограф. Я пишу те, що вважаю за потрібне. Не беруся прогнозувати, кому сподобається, кому не дуже. А ще я читаю усі коментарі.

Дніпро дуже інтенсивно розвивається і налагоджує співпрацю зі світом. З чим це пов’язано, і як вдається заохочувати інвесторів до надання інвестицій місту Дніпро?

Ми декларуємо відкритість місцевої влади та готовність до співпраці. Я навіть кажу, що ладен носити за потенційними інвесторами портфелі, аби лише вони дали гроші для міста. У Дніпрі є ціла низка системних проблем. Це і зношена інфраструктура, і дороги, і питання сміття. вже не можеш собі дозволити. Маю довірчі стосунки з українським політикумом, зокрема, й урядовцями. І завжди кажу, що центральна влада має звернути увагу на Дніпро, піти до нас із великими інфраструктурними проектами. Це вкрай важливо для міста, враховуючи той факт, що ним десятиліттями ніхто не займався. На рівні високих кабінетів я кажу: якщо вони хочуть отримати стабільний прогнозований результат у 2019 і 2020 роках, вони мають звернути увагу на Дніпро.

 Минулого року нам разом із головою Дніпропетровської облдержадміністрації Валентином Резніченком вдалося домовитися з Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом про добудову північного обходу окружної дороги – з боку Запоріжжя. Вона не підвідомча місцевому бюджету, однак за її відсутності від перевантажених фур руйнуються наші дороги. Крім того, зараз я веду перемовини одразу з трьома великими компаніями щодо будівництва об’єкта з комплексної переробки сміття. На моєму столі лежить пакет документів англійського інвестиційного фонду. Згідно з ним, я сподіваюся, хоча й не до кінця вірю, вони хочуть інвестувати близько 60 млн фунтів стерлінгів у будівництво на нашому полігоні сміттєспалювального заводу. У нас полігон у нормальному стані.

Нещодавно у Вас відбувся Форум української молоді діаспори, який пройшов на високому рівні і досі має позитивний розголос про місто Дніпро у світі. Що саме Ви організували для молоді діаспори, і як плануєте співпрацювати з діаспорою надалі?

Форум став дійсно знаковою подією для нашого міста. Захід припав якраз на святкування Дня Незалежності. Безумовно, ми покладали великі сподівання, що це зібрання допоможе ще голосніше заявити про Дніпро, як справді європейське місто.

У мерії ми проводили спеціальні сесії, де молодь діаспори обговорювала найгостріші суспільно-політичні питання. Було чимало цікавих зустрічей. Молодь також встановила загальнодержавний рекорд. Якраз до Дня Державного прапора діаспоряни разом з дніпрянами створили найбільший державний символ. Синьо-жовтий прапор розміром 2,4 м х 23 м виконано за технологією петриківського розпису. До роботи долучилася понад тисяча людей!

А до співпраці ми завжди відкриті. Хто знає, може, хтось з цієї молоді повернеться жити в Україну, приїде працювати до Дніпра. Може, навіть колись стане міським головою. Та це – майбутнє. Головне, що минулого літа ми довели: Дніпро – український фронтир, де панує мирне життя.

Як Ви ставитеся до гендерного питання і  гендерної рівності у вашій сесійній залі? Можливо, є якісь особливості у співпраці з жінками?

Жодних особливостей немає. Стать не важлива. Головне, щоб людина була чесною і хотіла працювати на благо міста.

Що, на Вашу думку, потрібно змінити в Україні, аби зупинити війну і створити успішну та процвітаючу країну?

Щоб створити процвітаючу країну, треба почати з себе. Узяти до рук лопату та розчистити сніг на власному подвір’ї. Не кидати сміття попри урни. Є дуже багато різних на перший погляд дрібниць, та саме вони і формують успіх країни. І коли кожен розумітиме, що треба робити щось самому, а не скиглити і жалітися, мовляв, не дали те, не зробили це, тоді ситуація зміниться.

Війна обов’язково закінчиться. І це буде наша перемога.

Які у Вас як політика плани на майбутнє? Де себе бачите за 5 років, і в якому статусі?

Буду балотуватися на другий термін. Це однозначно. Щоб досягти стабільного стратегічного результату, п’яти років не вистачить. Два чи три роки піде лише на те, щоб більш-менш впорядкувати найглибші проблеми – зношена інфраструктура, житловий фонд і дороги. Роботи дуже багато.